ПТСР: Причини, наслідки, лікування

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є комплексним та важким психічним станом, викликаним травмуючими подіями та прогресуючий на тлі одиничної або повторюваної події, що вкрай негативно впливає на психічне здоров’я людини. Цей розлад глибоко вкорінений у реакціях людського мозку та психіки на екстремальні стресові ситуації. ПТСР може виникати у людей, які пережили або стали свідками подій, що загрожують\загрожували їхньому життю чи безпеці, загрожували близьким та оточуючим або спричинили серйозні травми. Зазвичай це події які трапились під час військових дій, природних катастроф, особистих травм та терористичних актів.

Причини розвитку ПТСР

З погляду психології та неврології, ПТСР є реакцією на перенесений людиною стрес, який виходить за рамки звичайного досвіду та викликає надмірне навантаження на психічні та емоційні ресурси. Механізми розвитку ПТСР включають як психологічні, і біологічні процеси. Наприклад, під час події, що травмує, активуються певні області мозку, включаючи амігдалу, яка відіграє ключову роль в обробці страху та емоцій. Це може призвести до довгострокових змін у мозку, що впливають на те, як людина реагує на стрес у майбутньому.

Численні стреси, занепокоєння та постійна напруга можуть бути активатором ПТСР але здебыльшого для громадян України таким активатором стала війна та повна руйнація планів на майбутнє. Посттравматичний стресовий розлад може бути викликано й іншими стимулами – жахливими подіями у житті, пережитими катастрофами, стихійними лихами чи насильством. Будь-яка обстановка, яка виявляється травматичною для людини, може призвести до виникнення посттравматичного стресового розладу.

Чинники, що сприяють розвитку ПТСР

Посттравматичний стресовий розлад може виникнути у представників різного віку. Чинники, що сприяють розвитку цього розладу, можуть включати інтенсивні переживання, досвід аб’юзу, професійні ризики (наприклад, служба в поліції, збройних силах, пожежній службі та інших сферах). Психічні та тривожні розлади, а також зловживання алкоголем та наркотиками також можуть збільшити ймовірність розвитку ПТСР. Спадковість також відіграє свою роль у цьому контексті, оскільки ПТСР часто виявляється у тих, у кого родичі також стикалися з такими розладами. Відсутність підтримки з боку близьких у критичні моменти життя може стати “краплею, яка переповнює чашу” та викликати появу симптомів посттравматичного розладу.

До факторів та чинників, що сприяють розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР), відносяться різноманітні події та впливи, включаючи, але не обмежуючись:

• Військові зіткнення та збройні конфлікти.
• Терористичні акти, природні та техногенні катастрофи.
• Фізичне та психологічне насильство.
• Напади, побиття, тортури, пограбування.
• Викрадення людей.
• Зіткнення з невиліковними хворобами, виявленими як у самого пацієнта, так і його близьких родичів.
• Втрата близьких людей.
• Викидні або передчасні пологи у жінок.

Ці події можуть стати джерелами травматичних переживань, викликаючи різні форми ПТСР у тих, хто стикається з ними.

Симптоми і ознаки ПТСР

ПТСР (Посттравматичний стресовий розлад) характеризується низкою симптомів, які можуть впливати на повсякденне життя людини. Симптоми ПТСР зазвичай групуються у кілька основних категорій:

Переживання травмуючої події знову і знову

• Флешбеки: Раптові та яскраві спогади про травму, які можуть бути настільки реалістичними, що людина відчуває, що подія відбувається заново.
• Кошмари: Часті і тривожні сни, пов’язані з подією, що травмує.
• Інтрузивні спогади: Мимовільні та нав’язливі спогади про травму.

Уникнення та емоційне відчуження

• Уникнення нагадувань про травму: Ухиляння від місць, людей, розмов та діяльності, які нагадують про травматичну подію.
• Емоційне оніміння: Почуття відстороненості, втрата інтересу до раніше важливих чи приємних занять.
• Відсутність перспективи на майбутнє: Почуття безнадійності, відсутність планів на майбутнє чи очікування нормального життя.

Зміни у мисленні та настрої

• Негативні переконання про себе та світ: Негативні думки про себе, інших людей та світ загалом.
• Почуття провини чи сорому: Нав’язливі почуття провини чи сорому, пов’язані з травматичною подією.
• Відсутність позитивних емоцій: Проблеми з випробуванням радості, щастя та любові.

Підвищене збудження та реактивність

• Дратівливість та гнівні спалахи: Часті зміни настрою, дратівливість, необґрунтований гнів.
• Постійне відчуття небезпеки, перебільшена пильність.
• Проблеми зі сном: Проблеми із засипанням або підтриманням сну.
• Легкий переляк: Надмірна реакція на несподівані звуки чи події.

Ці симптоми можуть змінюватись за ступенем їх виразності та впливу на життя людини. Важливо відзначити, що не всі, хто пережив травму, набувають ПТСР. У деяких людей симптоми можуть виявлятися відразу після події, тоді як у інших вони можуть виникнути через місяці або навіть після травми.

Самолікування ПТСР та його негативні наслідки

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) часто супроводжується додатковими проблемами, такими як алкоголізм та наркоманія. Ці стани можуть служити способами самолікування хворобливих симптомів ПТСР. Включення алкоголізму та наркоманії до переліку симптомів та наслідків ПТСР обумовлено наступними аспектами:

1. Самолікування за допомогою алкоголю та наркотиків
   • Люди з ПТСР можуть використовувати алкоголь чи наркотики для полегшення переживань страху, тривоги, депресії та безсоння.
   • Алкоголь і наркотики можуть тимчасово знижувати напругу і допомагати «забути» про досвід, що травмує..
2. Розвиток залежності
   • Регулярне вживання алкоголю або наркотиків як механізм полегшення може призвести до розвитку залежності.
   • Залежність посилює симптоми ПТСР та створює додаткові проблеми у житті людини.
3. Посилення симптомів ПТСР
   • Хоча в короткостроковій перспективі вживання речовин може здаватися полегшуючим, у довгостроковій перспективі це може посилити симптоми ПТСР, включаючи депресію, тривогу та проблеми зі сном.
4. Погіршення соціальних та професійних функцій
   • Зловживання алкоголем та наркотиками може призвести до проблем у відносинах, на роботі та в інших важливих сферах життя.
5. Необхідність комплексного лікування
   • Лікування ПТСР у людей, які страждають на алкоголізм або наркоманію, вимагає комплексного підходу, що включає лікування як ПТСР, так і залежності.

Діагностика ПТСР

Діагностика посттравматичного стресового розладу (ПТСР) включає декілька ключових методів та підходів. Основна мета діагностики – точно визначити наявність ПТСР та відрізнити його від інших психічних захворювань. Ниже ми зібрали основні сучасні методи діагностики ПТСР:

Клінічне інтерв’ю

Структуроване клінічне інтерв’ю –  Лікар або психотерапевт проводить структуроване інтерв’ю, ставлячи питання, які допомагають оцінити симптоми ПТСР відповідно до діагностичних критеріїв. Анамнез – Збір інформації про пережиті травматичні події, історію психічного здоров’я, а також соціальні та особистісні фактори, які можуть впливати на стан людини.

Діагностичні критерії

Діагноз встановлюється на основі конкретних критеріїв, включаючи переживання травмуючої події, наявність певних симптомів та їх тривалість. Міжнародна класифікація хвороб (МКБ): У Міжнародній класифікації хвороб (МКБ), F43.1 опублікованій всесвітньою організацією охорони здоров’я, також наведено критерії для діагностики ПТСР.

Фізичне обстеження

Хоча ПТСР є психічним розладом, важливо провести фізичне обстеження, щоб унеможливити інші медичні причини симптомів, такі як гормональні порушення або травми головного мозку.

Психологічне тестування

Самооцінювальні шкали: Використовуються для оцінки частоти та тяжкості симптомів ПТСР. Приклади включають Шкалу посттравматичного стресу (PSS) та Інвентар посттравматичного стресового розладу (PTSD Checklist, PCL). Стандартизовані опитувальники: Можуть використовуватися для отримання додаткової інформації про симптоми та вплив ПТСР на життя людини.

Диференційна діагностика

Важливо відрізняти ПТСР від інших розладів, таких як депресія, розлади тривожні або адаптаційні розлади. І тому використовується комплексний підхід, куди входять: комплекста оцінка симптомів їх клінічних проявів, історії травм та інших психічних розладів.

Спостереження та моніторинг

У деяких випадках може знадобитися спостереження за розвитком симптомів у пацієнта протягом певного часу, щоб переконатися в точності діагнозу.

Комплексний підхід до діагностики ПТСР включає оцінку як психологічного, так і фізичного здоров’я, а також ретельний розгляд історії людини та її поточного стану. Це допомагає забезпечити точний діагноз та відповідне лікування.

Комплексний ПТСР

Комплексний посттравматичний стресовий розлад, відомий також як складний посттравматичний стресовий розлад, – це стан, що виникає в результаті довгострокових і багаторазових травматичних ситуацій, коли в людини практично немає можливості вийти з цього стану самостійно. Простий посттравматичний розлад прогресує і стає стаціонарним, людина починає відчувати власне знецінення, змінюється її зарозумілість, що призводить до розладу особистості. Це часто відбувається через тривалий досвід, пов’язаний з отриманням постійних травм на ґрунті насильства, терористичними актами, нехтуванням лікування неускладненого ПТСР, відсутністю підтримки з боку близьких. Розвиток цього розладу спостерігається у військових, ув’язнених, заручників, людей, які зазнали сексуального насильства, військовополонених, людей, які пережили рабство і постійне приниження, осіб, які перебувають в ізоляції протягом тривалого терміну. Комплексне ПТСР найчастіше найбільше проявляється у дітей або емоційно лабільних і виснажених дорослих.

Різниця між комплексним і звичайним ПТСР

Індивідуальні особливості комплексного посттравматичного стресового розладу (К-ПТСР) і звичайного ПТСР виявляються в різноманітних проявах цих станів.

На відміну від звичайного ПТСР, який може бути спричинений одиничною стресовою подією, К-ПТСР характеризується довгостроковим впливом страху і безпорадності. Люди з Комплексним ПТСР можуть згадувати про періоди свого життя, сповнені страху, як-от дитинство в сім’ї алкоголіків або потрапляння в трудове чи сексуальне рабство дорослими.

1. Однією з основних ознак Комплексного ПТСР є порушення пам’яті. Ці люди можуть стикатися з вибірковою амнезією, пов’язаною саме з періодами травми. Крім того, переживання деперсоналізації або дисоціації є характерними рисами цього стану.
2. Людина з Комплексним ПТСР стикається зі складнішими проблемами саморегуляції порівняно з тими, хто відчуває звичайний ПТСР. Відзначаються різкі перепади настрою, включно з епізодами суїцидальних думок або гніву.
3. Сексуальні аспекти Комплексного ПТСР можуть проявлятися у формі гіперсексуальності (ексгібіціонізм, участь у порно, проституція) або, навпаки, повної відсутності сексуальної активності. Важливо підкреслити, що обидва види поведінки супроводжуються глибоким почуттям провини і сорому.
4. Безпорадність і нездатність брати відповідальність за своє життя – ще одна характерна риса Комплексного ПТСР. Людям із цим розладом часто буває складно ініціювати будь-які дії.

Комплексний ПТСР збільшує ризик повторних травм, оскільки люди з цим станом можуть схилятися до стосунків, аналогічних тим, які вони переживали в дитинстві. На відміну від них, люди зі звичайним ПТСР воліють уникати ситуацій, що нагадують про минулі травми.

Лікування ПТСР в Киеві

Лікування ПТСР може включати різні підходи, спрямовані на зниження симптомів, покращення якості життя та допомогу у відновленні. Реабілітаційний центр “Еволюція”, як і багато інших спеціалізованих установ, використовує такі методи та способи лікування ПТСР

Психотерапія

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): Допомагає пацієнтам змінити негативні думки та переконання, пов’язані з травмою, та розвивати здорові способи мислення та поведінки.

Терапія тривалої експозиції (PE): Включає поступовий та контрольований вплив на спогади та стимули, пов’язані з травмою, з метою зниження чутливості та реакції на них.

Когнітивна терапія: Зосереджена на ідентифікації та зміні негативних думок та переконань, пов’язаних із травматичним досвідом.

Медикаментозне лікування

Антидепресанти: Особливо інгібітори зворотного захоплення серотоніну (ІОЗС) можуть бути ефективними для зменшення симптомів ПТСР, таких як депресія та тривожність.

Препарати для стабілізації настрою: Можуть бути використані для керування дратівливістю, спалахами гніву та іншими змінами настрою.

Групова терапія

Участь у групах підтримки або терапевтичних групах може допомогти пацієнтам відчувати себе менш самотніми у своїх переживаннях та навчатися в інших, хто пережив подібні травми.

Техніки релаксації та стрес-менеджменту

Методи, такі як медитація, йога, та глибоке дихання, можуть допомогти керувати симптомами стресу та покращити загальне самопочуття.

Комплексний підхід

Лікування ПТСР часто вимагає індивідуалізованого та комплексного підходу, що включає комбінацію терапевтичних методів, підтримку соціальної мережі та розвиток особистих ефективних навичок подолання травмуючих ситуацій.

Реабілітаційний центр “Еволюція”, використовуючи ці методи, прагне надати максимально ефективне лікування, орієнтоване на потреби кожного пацієнта. Важливо підкреслити, що вибір методу лікування має ґрунтуватися на індивідуальній оцінці стану пацієнта, його історії та специфічних потреб.

ПТСР У ВІЙСЬКОВИХ

Перед обличчям військових дій і довготривалої загрози тероризму в українських військових з боку РФ виникають високоінтенсивні емоції. Невизначеність, гнів і смуток, характерні для більшості людей, є природною і здоровою реакцією на військові події. Однак деякі з військовослужбовців можуть переживати набагато глибші емоційні реакції на бойові дії.

Фактори і чинники розвитку ПТСР у військових

Тривале перебування на фронті збільшує шанс розвитку ПТСР багаторазово, що залежить від таких чинників:

1. Застосування смертельної зброї військовослужбовцями, навіть щодо ворога.
2. Свідчення загибелі своїх товаришів і мирних громадян.
3. Гучні вибухи пов’язані зі смертельною небезпекою.

Симптоми бойового травмування

Багато військовослужбовців після першого перебування в зоні бойових дій можуть проявляти такі симптоми бойової травми:

1. Депресія і депресивні реакції.
2. Часткова втрата і порушення пам’яті (в т.ч. когнітивних здібностей)
3. Тривога або гострі реакції на військовий стрес і травму.
4. Генералізований тривожний розлад.
5. Нічні (і не тільки) повторювані панічні атаки.

Ризик виникнення цих симптомів вищий у молодих військовослужбовців у віці 18-24 років з нестабільною психікою, які вже мають ознаки депресії або проблеми з алкоголем. Зазначені симптоми потребують втручання фахівців, таких як психологи, психіатри та психотерапевти, оскільки вони можуть призвести до розвитку комплексного ПТСР.

Характерні ознаки ПТСР у військового (убд)

Низка характерних ознак розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР) включає:

1. Надлишковий контроль: компульсивна перевірка дверей, вікон і транспортних засобів з метою переконатися в їхній безпеці. Цей симптом часто асоціюється з підвищеним ризиком розвитку ПТСР.
2. Зайві та домінантні переживання: військовослужбовці можуть переживати надмірну тривогу за добробут своїх близьких, чи то батьки, чи то діти, чи то подружжя.
3. Збуджені нестабільні  стани психіки: військові часто стають різкими, збудженими й агресивно реагують на прості виклики та підвищений тон.

Згідно з дослідженнями, приблизно 12-20% військовослужбовців, які пережили військові травми, отримують симптоми ПТСР, але уникають звернення по психологічну допомогу через побоювання щодо прояву слабкості, страх перед можливими негативними наслідками для своєї військової кар’єри. Важливо усвідомлювати проблему і не боятися просити про кваліфіковану допомогу, не звинувачувати себе за це.

Кожна людина має право на свої емоційні переживання, і звернення по клінічну та психологічну допомогу є найкращим рішенням як для постраждалого, так і для його близьких. Необхідно усвідомити, що турбота про власне психічне здоров’я не тільки несе в собі стигму, а й сприяє загальному благополуччю особистості та її оточення.

Куди звернутися військовому?

Як і де шукати допомогу для військовослужбовців, які страждають від ПТСР?

Симптоми ПТСР у військовослужбовців часто виявляються найяскравіше після повернення в мирне життя, тому важливо вчасно виявити проблему і почати лікування. Один із найпоширеніших і найефективніших способів отримання допомоги – звернення до центрів для ветеранів. Ба більше, існує низка громадських об’єднань, які активно підтримують людей, що пережили психологічну травму під час військових дій.

Також є можливість звернутися безпосередньо до психіатра або психотерапевта безпосередньо. При цьому важливо, щоб фахівець був знайомий з особливостями ПТСР в учасників бойових дій (військових) і мав відповідний досвід.

У Реабілітаційному Центрі “Еволюція” досвідчені фахівці успішно допомагають у разі ПТСР, комплексного ПТСР і гострого стресу, а також тим, хто стикається із секвенційною травмою військового характеру. Наша команда кваліфікованих спеціалістів готова надати кваліфіковану підтримку та допомогу у відновленні психічного здоров’я для ветеранів війни, учасників бойових дій, добровольчих формувань пов’язаних з бойовими діями та їхніх сімей.

Участь сім’ї у процесі лікування ПТСР

Участь членів сім’ї у процесі лікування та терапії є надзвичайно важливою для ефективного одужання пацієнтів з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). Реабілітаційний центр “Еволюція” визнає цей факт і активно включає членів сім’ї хворих на лікувальний процес. Ось чому:

1. Підтримка та Розуміння. Члени сім’ї можуть надати необхідну емоційну підтримку, яка є життєво важливою для одужання пацієнта.
Залучення сім’ї допомагає створити глибоке розуміння стану пацієнта, що сприяє більш ефективній взаємодії та підтримці.

2. Поліпшення Сімейних Відносин. Центр “Еволюція” може запропонувати сімейну терапію, спрямовану на покращення спілкування, вирішення конфліктів та зміцнення сімейних зв’язків. Це допомагає зменшити напруженість у сім’ї та зміцнює взаєморозуміння.

3. Навчання навичкам з подолання стресових ситуацій. Центр “Еволюція” навчає членів сім’ї стратегіям підтримки, які вони можуть використати вдома для допомоги хворому.

4. Зниження Ризику Вторинної Травматизації. Через освітні сесії та підтримку центр допомагає членам сім’ї впоратися зі своїм стресом і уникнути вторинної травматизації.

5. Забезпечення узгодженості в лікуванні. Участь сім’ї в лікуванні забезпечує узгодженість у підходах до догляду та підтримки, що сприяє більш ефективному лікуванню.

6. Поліпшення прогнозу. Наявність підтримуючого сімейного середовища, підкріпленого професійним втручанням та керівництвом, значно покращує прогноз та сприяє відновленню.

Реабілітаційний Центр “Еволюція” в Києві, практикуючи сімейну участь, наголошує на важливості інтегрованого підходу до лікування ПТСР. Це не лише допомагає пацієнтові у його відновленні, а й сприяє зміцненню сімейних стосунків та загальному благополуччю всіх членів сім’ї.

Найпоширеніші запитання про ПТСР